Профілактика поганої поведінки дітей:

• Стежте за собою і своїми почуттями;
• Надавайте великого значення своїм подружнім стосункам у сім’ї;
• Прагніть хоча б кілька хвилин на день присвячувати себе неформальному спілкуванню з дітьми;
• Не забороняйте дітям виявляти почуття, а, навпаки, спонукайте їх до цього. Частіше довіряйте їм власні почуття;
• Не вимагайте від дітей негайного виконання ваших бажань, домовляйтеся з ними наперед;
• Завжди дотримуйтеся свого слова;
• Стимулюйте дотримування порядку й режиму дня;
• Прагніть дізнатися якомога більше нового про себе і свій потенціал, не замикайтеся в собі;
• Виключіть з життя суєту й напруження;
• Більше жартуйте.

Як спілкуватися з дитиною:

• Можна висловлювати своє незадоволення окремими діями дитини, але не дитиною взагалі
• Можна засуджувати дії дитини, але не її відчуття. Якщо вони виникли, отже для цього є підстави
• Незадоволення діями дитини не має бути систематичним, інакше воно переростає в неприйняття самої дитини
• Не втручайтеся в справу дитини, якщо вона не просить про допомогу. Своїм невтручанням ви кажете їй: «у тебе все гаразд! Ти впораєшся!»
• Якщо дитині важко й вона готова прийняти вашу допомогу, обовязково допоможіть їй
• Особистість і здібності дитини розвиваються тільки в тій діяльності, якою вона займається за власним бажанням і з цікавістю
• Поступово, але неухильно знімайте з себе турботу і відповідальність за особисті справи вашої дитини і передавайте їх їй
• Дозволяйте вашій дитині зустрічатися з негативними наслідками своїх дій (або бездіяльності). Тільки тоді вона дорослішатиме і ставатиме «свідомою»
• Активно слухайте дитину («повертайте» їй у бесіді те, що вона вам розповіла)
• Якщо дитина своєю поведінкою викликала у вас негативні переживання, обовязково скажіть їй про це
• Якщо ви говорите про свої відчуття дитині, говоріть від першої особи. Повідомте про себе і про своє переживання, а не про дитину і її поведінку («я не люблю, коли діти неакуратні!», «мені соромно від поглядів сусідів…»)
• Не вимагайте від дитини неможливого або того, що важко виконати. Подивіться, що ви можите змінити в навколишньому середовищі
• Щоб уникнути зайвих проблем і конфліктів, порівнюйте власні очікування з можливостями дитини (намагайтеся знизити рівень «батьківських амбіцій»)
• Правила (обмеження, заборони) мають бути в житті кожної дитини
• Правил (обмежень, заборон) не має бути багато, і вони мають бути гнучкими
• Батьківські вимоги не мають суперечити основним потребам дитини
• Тон повідомлення заборони має бути дружньо-пояснювальним, а не наказовим
• Краще карати дитину, позбавляючи її хорошого, ніж роблячи їй погане
• Позитивне ставлення до себе - основа психологічного виживання. Дитина постійно шукає його і навіть бореться за нього.

Введення правил

• Правило має бути чітким
• Одне й те саме правило краще повторювати дитині кілька разів
• Правило має бути не тільки вимовлене, а намальоване (на кухні, в дитячій тощо)
• Повторюючи правило, постарайтеся, щоб воно звучало не як наказ, а як доброзичлива порада
• Правила мають бути сформульовані в позитивній формі (краще сказати: «говори тихо», ніж: «не кричи!»)
• Обгрунтуйте для дитини, чому потрібно слідувати саме тим, а не іншим правилам
• Якщо дитина випробовує правило на міцність, провокуючи вас на крик або ляпанець, залишайтеся спокійним і твердим у виконанні правила
• Дорослі самі мають неухильно виконувати введені ними правила. Це буде хорошим прикладом і моделлю для вашої дитини.